Зважаючи на багаточисельні ризики, пов’язані з експлуатацією електромережі та електроприладів, підключення приватного будинку до лінії електропостачання вимагає зваженої та професійної підготовки відповідного проекту електропостачання приватного будинку. Розглянемо основні вимоги та правила, якими послуговуються спеціалісти з цього питання.

З чого почати проект електропостачання приватного будинку?

Розпочнемо з визначення електропостачальника. Тобто, компанії, якій належать електромережі поблизу вашого будинку. А також компанії, яка професійно виконає розробку проекту електропостачання об’єкту на основі очікуваних навантажень та вимог, щодо захисту будинкової (локальної) електромережі. Після цього потрібно зібрати необхідні документи та звернутись до електропостачальника для укладення договору. Які це документи?

  1. Заява про технічне під’єднання. Приклад заяви зазвичай можливо отримати через сайт мережевої організації.
  2. Схема будинкової мережі та схема розташування електроспоживчих приладів (якщо це передбачено правилами організації).
  3. Документація, що надає право власності на будинок (або право розпоряджатися ним).

У відповідь на заяву мережева організація надсилає договір підключення будинку до електромережі. Разом з договором повинні бути надані технічні умови. Заявнику потрібно підписати договір та повернути мережевій компанії. Договір вважається укладеним із моменту його фактичного отримання організацією.

Що входить до технічних умов?

Це перелік робіт, які належить виконати обом сторонам угоди. Також в технічних умовах зазначається місце розташування електролічильника. Основна умова – забезпечення безперешкодного доступу для нагляду й перевірки уповноваженими представниками електрокомпанії.

Зазначені в проєкті роботи виконуються заявником в межах прибудинкової ділянки, а за її межами – організацією-електропостачальником. Лише після виконання всіх робіт, зазначених у техумовах, мережева організація «надасть зелене світло» на подачу електрики у ваш будинок. Але перед цим ї представник проведе контрольний огляд.

Як відбувається під’єднання будинку до мережі ЛЕП?

Перше, із чим варто визначитися на основному етапі підключення, це його спосіб. Їх два: «по повітрю» та під землею.

Повітряний спосіб підключення до ЛЕП найвигідніший із фінансової точки зору та простіший. Електрокабель «тягнуть» від найближчої опори мережі до будинку. Опора повинна знаходитися на відстані максимум 25м до житлової споруди. Інакше необхідно буде встановлювати додаткову опору. Найменша допустима дистанція між опорою та будівлею – 10м.

Інший спосіб – прокладання підземного кабелю (траншейний, або прихований спосіб). Цей метод більш безпечний, зокрема й для кабельної лінії. Проте він більш вартісний, оскільки вимагає відчутного об’єму земельних робіт, а відтак – застосування відповідно важкої техніки та фізичної праці.

Для прокладання кабельної лінії цим способом потрібно вирити траншею глибиною 0,8м або більше від місця підключення електрокабеля в будинку до найближчої опори мережі ЛЕП. Силовий електрокабель вкладається в трубу. Підведення в будівлю виконується через спеціальний технологічний канал у фундаменті.

На траншейний спосіб проведення електрики накладаються певні обмеження. А саме: кабельна лінія не повинна проходити під будівлею. Якщо траса проходить через дорогу, глибину траншеї доведеться збільшити до 1,8м.

Кабельна лінія від траси прокладається до опори, де монтується спеціальними кріпленнями. І вже після цього опускається в грунт. Для захисту ліні встановлюється труба довжиною від 3м.

Існує інша методика під’єднання – за допомогою трубостійки, яка вкопується в ґрунт. Які ще правила потрібно врахувати?

  1. Відстань між додатковою та основною опорою: не менше 15м.
  2. Відстань між будинком та додатковою опорою: не менше 10м.
  3. Відстань від електропроводів до землі повинна складати від 3,5м для пішохідної зони та від 6м – для проїжджих доріг.
  4. Глибина закладення силового кабелю в траншею повинна складати не менше 0,8м.
  5. Відстань від точки вводу кабелю в будівлю до вікна або балкона: не менше 1,5м.
  6. Відстань від дротів до зовнішніх конструкцій будівлі: не менше 5см.
  7. Відстань від точки введення в будівлю до землі: 2,75м.
  8. Висота розташування електрощита: 0,8-1,75м.

Варто зазначити, що для підключення побутових споживачів існують певні обмеження. Ось чому варто заздалегідь ознайомитися з Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), які поширюються на всі напрямки будівництва й електропостачання.

Наприклад, дозволена межа напруги складає 15кВт. Тому варто заздалегідь підрахувати й підсумувати потреби ваших електроспоживчих приладів.

Крім того, згідно класифікації електроспоживчих об’єктів, приватний будинок належить до 3-го класу. Тобто, до нього може бути підключена лише одна лінія живлення.

Як силовий кабель вводиться в будинок?

Тут є кілька варіантів, залежно від технічних умов, особливостей будівлі, навколишньої території та взаємного розташування з опорою.

  1. Кабель вводиться через стінку. Спочатку кабель проводиться по стіні, до якої кріпиться ізоляторами. Всередину споруди він вводиться крізь технологічний отвір, в який закладається металева труба. Якщо в кабелю відсутня подвійна ізоляція, його додатково захищають пластиковою гофрою. Після цього отвір запечатується.
  2. Кабель вводиться через дах. При цьому застосовується спеціальна металічна вертикально встановлена труба. Дріт має проходити на рівні 2 та більше метрів від даху. Трубу потрібно заземлити.

Опісля проведення лінії в будинок вона підключається до розподільчого пристрою. Лічильник та стабілізуючий прилад можна розташувати за межами будівлі. Захист контрольних та безпекових електроприладів забезпечить спеціальна шафа.

Як обрати електричний кабель для підключення до мережі?

Одне з найважливіших питань. Адже від цього вибору залежить захист як електрообладнання, так і всієї будинкової мережі від електроаварій, а також будівельного об’єкту від пожеж.

  1. Для підключення повітряним шляхом. Зазвичай обирається електрокабель типу АВВГ, ВВГ, СІП. Останній варіант є найпопулярнішим на сьогодні. Назва розшифровується, як «самонесучий ізольований провід».
  2. Електричний кабель для підключення траншейним способом. Зазвичай використовуються кабелі з маркуванням Акввббшв або ВБбШв.

Також потрібно врахувати перетин кабелю. Його також визначають нормативи ПУЕ. Якщо жила обраного електричного кабелю мідна, перетин повинен складати від 8мм. Якщо алюмінієва – від 16мм для прокладки кабелю повітряним шляхом і за умови, що відстань «будинок-опора» становить більше 25м.

Якщо ж відстань менша, буде достатньо кабелю з перетином від 4мм для мідної жили та від 8мм для алюмінієвої.

Як електрокабель вводиться в будинок та підключається?

На цьому етапі потрібно врахувати вимоги ПУЕ, щодо підключення кабелю до лічильника й ввідно-розподільчого приладу.

Електрощиток повинен монтуватися й комплектуватися також у суворій відповідності до ПУЕ та перед підключенням електромережі. В шафі ввідно-розподільчого обладнання, яке використовується для розподілу напруги всередині будинку виконується з’єднання провідних ліній, монтуються захисні та контрольні пристрої. А саме:

  • ввідний пристрій (дозволяються автомати або рубильники);
  • електролічильник;
  • захисний пристрій аварійного відключення (ПЗВ);
  • автоматичний вимикач (можливо дифавтомат).

Встановлення ПЗВ є обов’язковим, а от захисту від перенапруги – на розгляд власника будівлі. В ідеалі комплекс захисту містить ПЗІП (пристрій захисту від імпульсних перенапруг). Адже стрибки напруги – звичне явище в сучасних умовах та на місцевостях, де силові комунікації застарілі. Цей комплекс також захистить від «наведеної» перенапруги під час грози.

Згідно правил, ввідно-розподільчі пристрої повинні знаходитися в окремих приміщеннях, де температура підтримується на рівні не нижче 5 градусів за Цельсієм.

Після комплектації шафи із захисним та контрольним обладнанням приступають до підключення кабелю.